Магистр - компания по управлению активами

Аналітика

Консультація

Наші партнери:

Головна > Про ринок

Історія розвитку ринку спільного інвестування

Ідея об'єднання активів з метою спільного інвестування вже давно здобула широку популярність у всьому світі.

Більшість дослідників вважають батьківщиною інвестиційних фондів Сполучені Штати Америки, пов'язуючи дату їх виникнення із створенням в 1924 р. першого американського пайового фонду – Massachusetts Investory Trust.

Згідно другої концепції, історія інститутів спільного інвестування почалася набагато раніше, ще в XIX в. у Нідерландах, коли наказом короля Уїльяма I в 1822 р. був створений перший фонд взаємного інвестування.

Прихильники третьої точки зору вважають автором концепції спільного інвестування датського комерсанта Едріана Ван Кетвіча, який стверджував, що диверсифікація активів збільшує привабливість інвестування для фізичних осіб з малим первинним капіталом.

У 1774 р. Едріан Ван Кетвіч заснував інвестиційний фонд – Eendragt Maakt Magt, що в перекладі означає «консолідація створює прибуток».

Саме цей фонд став прототипом решти усіх європейських (а згодом і американських) фондів спільного інвестування.

Причому, першим американським фондом прихильники третьої концепції вважають філадельфійський Alexander Fund, який був створений в 1907 р. і здійснював додаткову емісію цінних паперів двічі на рік, полегшуючи тим самим вхід учасників.

Поворотним моментом в історії становлення пайових фондів став 1928 р., коли був створений Vanguard Wellington Fund – перший фонд спільного інвестування, що вкладає 100% коштів в акції і облігації (раніше фонди віддавали перевагу прямому інвестуванню в бізнес-проекти і торгівлю).

У 30-і роки XX в. була розроблена законодавча база по регулюванню діяльності ринку цінних паперів і його новостворених інституційних учасників – фондів спільного інвестування.

Формування правового поля сприяло подальшій популяризації індустрії інвестиційних фондів. Якщо в 1940 р. налічувалося 68 інвестиційних фондів, то на початок 50-х рр. їх кількість досягла 100. У міру зростання фондового ринку сектор інвестиційних фондів прискорював своє зростання, в середньому додаючи по 50 нових учасників за декаду.

Після 60-х рр. почали розвиватися фонди агресивного зростання (aggressive growth funds), які за декілька років сформували активи на більше ніж мільярд доларів.

У 1971 р. був створений перший індексний фонд, концепцію якого пізніше в 1974 р. використовував Джон Богл, що заснував компанію з управління інвестиційними фондами Vanguard (яка стала другою в світі інвестиційною компанією по розміру активів).

У 1976 р. компанія створила Vanguard 500 Index – перший в світі індексний фонд, доступний індивідуальним інвесторам. Скасувавши комісійний збір, Vanguard зробила придбання цінних паперів інвестиційних фондів доступнішою для фізичних осіб.

У 1970 р. американський ринок інвестиційних фондів складався вже з 361 учасника, які керують активами на загальну суму більше 47 млрд. дол. Через 14 років кількість інвестиційних фондів вже перевищила 6 000, а сума активів під управлінням досягла 2,1 трлн. доларів.

На початок 2005 р. на фондовому ринку США функціонувало вже більше 8 300 інвестиційних фондів, а сума активів під управлінням досягла 8,1 трлн. дол.

За підсумками березня 2007 р. спільні активи під управлінням американських інвестиційних фондів досягли 10,8 трлн. дол., що складає 48% світового ринку (21,8 млрд. дол. на початок 2007 р.).

Структура світового ринку інвестиційних фондів на початок 2007 р.

В цілому, за минулий рік, світовий ринок інвестиційних фондів збільшився на 22,5%, що є максимальним показником з 2003 р.

Динаміка вартості чистих активів світового ринку інвестиційних фондів, трлн. дол.

Слід зазначити, що зростання вартості чистих активів спостерігалося практично по всіх видах інвестиційних фондів. Максимальний результат був зафіксований по збалансованим фондам, активи яких додали у вазі 32,3% і досягли 2,1 трлн. дол.

На 26,2% виросли активи фондів акцій, на які припадає більше 48% сукупної вартості світових чистих активів інвестиційних фондів.

Розподіл світових активів інвестиційних фондів по видах фондів %

Головним чинником зростання ринку інвестиційних фондів була і залишається прибутковість.

Низькі банківські відсотки, які не покривають навіть поточні інфляційні показники, примусили американських інвесторів свого часу звернути увагу на фонди спільного інвестування, що викликало справжній «бум» в розвитку інвестиційних фондів в 70-80-х рр.

На сучасному етапі, максимальні показники дохідності в секторі демонструють фонди, що інвестують не в розвинені фондові ринки, а в ті що тільки розвиваються. 9 з 10 інвестиційних фондів, що продемонстрували максимальні показники дохідності у 2006 р. (згідно рейтингу Morningstar) інвестували у фондовий ринок Китаю, а один – у фондовий ринок Російської Федерації. Середній показник дохідності таких фондів перевищив 60% річних.

В Україні інвестиційні фонди почали функціонувати з початком приватизаційних процесів.

Після прийняття в 2001 р. Закону «Про інститути спільного інвестування» на зміну старим інвестиційним фондам прийшли нові, більш відповідні до класичного поняття «Інвестиційний фонд» як по своїй економічній природі, так і по виконаним функціям (інвестиційні фонди, створені відповідно до Указу Президента України від 19.02.1994 №55/94 здійснювали в основному операції з акумуляції приватизаційних коштів населення).

Якщо в 2003 р. Комісією з цінних паперів і фондового ринку було видано 5 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування, то до кінця 2004 р. кількість ліцензованих учасників ринку виросла до 88, а на початок 2007 р. кількість компаній, що управляють активами, перевищила 200.

Динаміка вартості чистих активів інвестиційних фондів млн. грн.

Враховуючи динаміку зростання ринку ІСІ в країнах з фондовим ринком, що розвивається, перш за все в Російській Федерації, можна припустити, що при збереженні тенденції збільшення добробуту населення і позитивних темпів зростання економіки країни, в найближчі п'ять-десять років сектор інвестиційних фондів нарощуватиме темпи розвитку, пропонуючи потенційним інвесторам все більшу кількість інвестиційних стратегій.

Тенденція зниження ставок депозитних відсотків можуть стати додатковим стимулом перерозподілу інвестиційних коштів приватних інвесторів на користь ринку ІСІ.